«… Незабаром розчиниться в просторі
Пам’ять моя…»
(Гійом Аполлінер)
Він називав її Лу
І просив не шкодувати про забуття,
А для мене ці звуки
Ця сукупність літер
Зовсім не імено кралі
Яскравого плаття
І паризької зачіски,
Це назва царства вузькооких людей,
Де жив бородатий філософ.
А ще чомусь згадуються птахи
З рожевим пір’ям
І журавлі,
Які сідають на руки
На долоні – як спогади
На дроти пам’яті.
Дивак Гійом –
Він так само глухнув від канонади,
Так само мислив квітами мигдалю,
Коли навколо був тільки бруд бліндажів
І в’язке болото шанців,
І бачив якусь красу
В чорних миттєвих квітах вибухів,
Так само думав, що не повернеться:
Цей дивак – менестрель моста Мірабо.
А я співаю про міст на Бистрицею,
Теж не знаю, чому я ще є,
Теж не знаю, чому так все минає,
Але спогади… Спогади…
Невже вони розчиняться
В порожнечі Ніщо?
Розчинення
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2019
Свидетельство о публикации №119061000395
Свидетельство о публикации №119061000395
Рецензии
Згадались старі вірші:
«Так что останется? Навечно?»
«Сгусток эмоции, как фон,
Как общая оценка по предмету,
Как настроение, что дал забытый сон».
«Её глаза?.. Неужто?» «Тёплой точкой».
«А ночи длинные?» «Светлым рядком».
«А?..» «Фон, эмоций – фон,
Чтоб с нужного рядка - всё заново. Потом».
2008
Михаил Бордонос 10.06.2019 11:24 • Заявить о нарушении
«Так что останется? Навечно?»
«Сгусток эмоции, как фон,
Как общая оценка по предмету,
Как настроение, что дал забытый сон».
«Её глаза?.. Неужто?» «Тёплой точкой».
«А ночи длинные?» «Светлым рядком».
«А?..» «Фон, эмоций – фон,
Чтоб с нужного рядка - всё заново. Потом».
2008
Михаил Бордонос 10.06.2019 11:24 • Заявить о нарушении