Домой...

Придёт весна, развеется туман,
И снова белый аист возвратится.
Высокий древний оживёт курган -
Что в мрачной глубине его таится?
/Что кроется на рубеже веков?
Как будто в прятки он играет с нами/
Ласкает ветер маковки дубов,
Молитвы с ними делится словами.

Красивая цветущая весна!
И видишь снова длинную дорогу...
Туманное напоминанье сна,
А явь вернёт нас сызнова к порогу
Родного очага.
А он в душе
Всегда...
Всегда...
Всегда...

Автор оригинала Соло Бабочки http://www.stihi.ru/2019/04/26/3438
Додому...
          
Та навесні розвіється туман -
І знов лелеки прилетять додому.
Бач, позіхає збуджений курган -
Хтось таємниці заховав у ньому...
/І криється тепер межи століть,
Немов би грає в хованки із нами/
А вітер пестить крони верховіть -
Чита молитву, розмовля з дубами.

Як гарно і квітуче навесні!
І знову ясно бачаться дороги...
Туман най буде згадкою ві сні,
А ява* нас вертає до порогу'
Домівки рідної.
Завжди...
Завжди...
Завжди...

* ява - явь