Твоя весна не схожа із моєю,
Тому у нас розбіглися стежки.
Тепер ти іншу звеш уже зорею,
До неї часто ходиш навпрошки…
Тобі багата видилась, я знаю,
І ти знайшов хороми неземні…
А я не хочу писаного раю,
Не треба срібла й золота мені.
Я ж про кохання мріяла… Одначе
Не журавель – синиця у руці!
Моя душа спокійна і не плаче,
Цвіте рум’янець сонцем на щоці.
Вже інший наріка мене своєю,
Для нас для двох виспівують пташки.
Завжди удвох любуємось зорею,
Гаптуєм долі бережно стіжки…
Твоя весна
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2019
Свидетельство о публикации №119060905544
Свидетельство о публикации №119060905544
Рецензии