Ридають літні дні несамовито,
Сльозами поють ниви і поля.
Ущердь води дощами вже налито,
Ковтать втомилась репана земля.
Ідуть дощі рясними батогами,
Поляскують по людях і садах.
Неначе з’єднують з небесними богами,
Земля і небо – з ними у ладах.
І знову дощ: полоще землю й душу,
До блиску вимиває, дочистА!
А я вірші писать про нього мушу,
Можливо, хтось колись і прочита…
Без названия
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2019
Свидетельство о публикации №119060905525
Свидетельство о публикации №119060905525
Рецензии