місто вечірнє
умилося тишею,
вулиці вкрилися
ковдрами снів
з забутого кіносеансу
-
Спека утомленим котиком дихає
На прохолодному животі
Міста, що сотні віків
не спало …
клаптики слів -
прохолодно лоскочуть
кінчики сонних доріг
Місто лежить на спині,
засинає ...
очі – розплющені
вічності
віч на віч
Поряд кохана,
рука у руці…
на її плечі
грається ліхтариками
ніч...
Безсоння
© Copyright: Тарас Иванов, 2019
Свидетельство о публикации №119060905171
Свидетельство о публикации №119060905171
Рецензии