Про що моя душа щораз шепоче,
Про що в саду співають солов’ї?
Вона , як я , щаслива бути хоче…
Найзаповітніші в нас мрії є свої.
Не кожному всю душу виливаєш,
Не кожному ти відаєш про біль.
Та просто мовчки сльози ти ковтаєш…
Душа – це рана , а на рані - сіль.
Душа болить, але не зізнаєшся,
Не плачешся ні в чиє ти плече.
На людях же , крізь сльози все смієшся,
Хоча душа вогнем мене пече.
Душа моя…її щоразу чую,
Вона тендітна , ніжна , нечерства…
Про сокровенне з нею я воркую,
Про наболіле одна одній вилива.
08.06.2019 р.
Душа моя
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119060808267
Свидетельство о публикации №119060808267
Рецензии