Й осIння ТIНЬ, й над - СIНЬ весIння...

Світлинка "Забута мелодія" фотохудожника з Полтавщини Костя Бобрищева.   
Чи пасуватиме до розмальовки пори, Дай Боже, усих життів: у сiнi весiннiй що наснять митi й осiннi?
Ще й "снити" у котрому значенні: гадати, марити, мріти, фантазувати? Май кожен свій вимір й вибір!
Вже було на порталі, побуде й далі: з посвятою старшим од мене, а молодшим себе; будьмо й шануймо ся?
Вкупі ява та уява, сушать на візерунки, воложать у трунки: а се напої; й миті, й ми ті!
Поки ці слова, читати довгі розуміти короткі, хай кілька випадковому тут перехожому; та най іде собі хутчіш:

   само собою, війна війною;
   мир зовсім інше: й напрочуд вірше...
   що ніч, що день; хоч розібрались?
   свого шляху, Бо'Дай, добрались??

Посучаснішало старе: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; тож, смерть й "братерським" окупантам.
Писана історія фіксує з 24 напади орди-насраті: а скільки їх "модеровано"; где сосед гад — там и рай с ад.
Але доста про них, бо живемо й пишемо своє, для себе та своїх...    

   ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
               
...іржа укрила золотА:            (чи воно у крила?)
   та в'їлась до глибин самих:
   в теплО, де вгрілися літА:
   в нові відмінності старих:
   що домудрілись до дітей:
   в давно не бачений, світ сей:
   й під сонце мружиться дідок:
   і не затягнеш в холодок:
   а й бабця засвітлівша з ним:
   з теж донедавна молодим:
   час і сплива, й не нанівець:
   душа ж душі трима вінець...

   ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

   Вдома у дитинства.. I журавель на місці: при криницi!

...цЯмрина ця темнолиця:
   вже не те щоб молодиця:
   а як глибше, й задивиться:
   там й криниця; і водиця...
...журавель її тримає:
   так й стоїть, не одлітає:
   ні у вирій, ні зо двору:
   ні полежати, в обору!
...на одній стоїть нозі:
   в своїй справі при вазі:
   на, журавчику, цебра:
   повно ж набери добра:
                в тім бездонні!!
...й він, в поклоні:
   витяга в цебра долоні:
   спеці й спразі на догоду:
   найсмачнішу в світі воду!!!
...це батьківськеє гніздечко:
   далеченько...  й недалечко???

   ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

   Й ще (якісь "дуалiзми"), кільки вміститься у жменьці часу:

   таки життя непевна мить...
   не взнать зі слів, чого сягає?
   присіло тіло, та скемить...
   одна душа зо дна співає?

   в ретельно втоптані віки...
   в шлях з бездоріжжя: навпаки?
   чуже крадуть й своїм зовуть...
   в отарах, суть; й торби несуть?

   а зверху світло, й щось луна...         (луна = лунає)
   а колот низом їм луна?          (а ся луна "эхо"!)
   очей, і тих не підведуть...
   мабуть, тому все нижче йдуть?

       ~   ~   ~

   хтось відчує — щось бринить!
   а душа — та вже й спішить!!
   бо життя — щаслива мить!!!
   знать раніш би — і так жить...........

       ~   ~   ~

   загрузли вЕсни у літах:
   хоча не гаятись, летіти б;
   лиш плідно обважнілі, віти...
   й коріння, й крони, — в тих ділах!

                чи тлінне тліє, чи горить;
                а мимо нього різна мова...
                й одна умова, ця примова:
                усе живеє — най бринить!!

   й таки збувається в жнива,
   і з митей тих росте повічно:
   та не буденно й пересічно;
   й весна, — й зо свят струмить нова.............