«Входить сонце в бурштин заграви
Наче кісточка в абрикос…»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Дощ змив спогади
Як змиває зграя метеоритів
Темряву ями Неба –
Такого ж бездонного,
Як майбутнє,
Як сам Час – незачесаний старець,
Першонароджений біловбраний.
Дощ змив спогади –
Пам’ять перетворилася
На чисту сторінку,
Де жодного слова
Не написано про кохання й ненависть.
Дощ, який все змиває,
Все оновлює, все робить чистим,
Як листок Китайського майстра,
Який тільки мислить,
Які ієрогліфи написати,
Який навіть не почав розтирати туш,
Який не має картини навіть в уяві.
Після дощу – особливо цього – літнього
Все так прозоро
Наче в краплі води.
Ось так і живу – без спогадів
Без думок незачесаних,
Без постулатів жорстоких,
Без тіней сіровбраних,
Серед снігу білого колючого,
Тільки з передчуттями.
Спогади зникли
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2019
Свидетельство о публикации №119060800367
Свидетельство о публикации №119060800367
Рецензии
Гарно. Так і живу... з передчуттям. З повагою, Надія.
Надия Позняк 06.12.2019 20:42 • Заявить о нарушении
Надия Позняк 06.12.2019 20:42 • Заявить о нарушении
"Як майбутнє,
Як сам Час – незачесаний старець,
Першонароджений біловбраний." Красиво, щиро, мудро. Все, що прочитала співзвучне моїй душі. Дякую...
Ольга Прудиус 18.01.2020 15:21 Заявить о нарушении
Як сам Час – незачесаний старець,
Першонароджений біловбраний." Красиво, щиро, мудро. Все, що прочитала співзвучне моїй душі. Дякую...
Ольга Прудиус 18.01.2020 15:21 Заявить о нарушении
