Рідна хатинонько, мазана глиною,
Гляну на тебе - і серце щемить...
Бачу себе поряд тебе - дитиною,
Й з трепетом згадую кожну ту мить:
Образи рідні малюю у пам`яті,
Рідних бабусю мою з дідусем,
Скільки було там відвертої радості,
Спогади тільки лишились і все...
Час зруйнував тебе, вбога хатиночко,
Та всеодно ти так люба мені,
В стінах твоїх провести хоч хвилиночку
Прагну я чи на яву, чи у сні.
І обійняти дідуся з бабусею,
Й мовити: як я вас щиро люблю!
Та нездійснені ці мрії і пусткою
Повниться серце і Бога молю:
Дай мені, Господи, серденько чистеє,
Щоби у небо могла увійти,
В вічних оселях з Тобою зустрітися,
Й з рідними, кого до Себе взяв Ти.
~ДЛВ~
Рiдна хатинонько
© Copyright: Любовь Дуля Шевчик, 2019
Свидетельство о публикации №119060707896
Свидетельство о публикации №119060707896
Рецензии