Світає...Дощ... та теплий літній ранок
Нажаль так і з дощами на душі
Бо на одну на серці стало мало
В дорозі щільно пишуться вірші
Те, що втрачаємо - так треба
Так значить бачить доля це життя
Коли у нас в душі нехватка неба
І теплих почуттів коли нема
Відходять від ножів колишні рани
Колись так близькі люди теж підуть
У кожного в житті є мить з голками
Та не у кожного ті голки відійдуть
Залишаться і плечі, й голова
Залишиться дощливий день нещасний
Нічого незамінного нема
Життя біжить, за це і вдячний
Коли нема
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2019
Свидетельство о публикации №119060701194
Свидетельство о публикации №119060701194
Рецензии