У кожного із нас в душі є біль,
У кожного цей біль є , звісно , різний.
Щораз , немов на рану , сиплють сіль,
І цвях розпечений туди кладуть залізний.
Біль кожного , по-різному, болить,
Пече вогнем розятреная рана.
І кожному приходиться з цим жить,
Неначе ноша зверху така дана.
У когось біль за маму і дітей,
У когось - це за мову і Україну.
У когось сльози градом із очей,
Що цвіт Вкраїни так поліг –загинув.
Чужого болю нам же не відчуть,
Не знати гостроти його ніколи.
І в шкірі іншого не хочеться нам буть…
Але чому цей біль даєш нам доле?
То ж кожен сам свій біль мусить терпіть,
Хоч як би йому боляче не було.
Потрібно подолать все , пережить,
І болю відчуття щоби заснуло.
01.06.2019 р.
Б ль
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119060607749
Свидетельство о публикации №119060607749
Рецензии