Не торкайся до мене ніколи,
Я словам твоїм віри не йму!
У тумані сметанковім
Я лише тільки тіню живу.
Заховаю свій біль в ніжні роси...
Щоб мене поміж них не впізнав,
Я стояла холодна і боса,
А ти іншу в уста цілував.
Я не встигла багато сказати.
Що для тебе тепер вже мій звук?!
Як ніхто я уміла кохати
Без користі, без дотику рук!
Я зустріла тебе випадково,
Змарнувала всі дні без жалю.
Зберігала на щастя підкову,
Шепотіла ночами «Люблю.»
Без душі залишилося тіло,
До останку віддала тепло!
Та якби я тебе не зустріла,
То нічого б в житті не було.
Туман
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2019
Свидетельство о публикации №119060302032
Свидетельство о публикации №119060302032
Рецензии