Атанас Капралов. Вiчний присуд

Атанас Капралов
ВІЧНИЙ ПРИСУД


Вічний присуд до болю
над героями має...
Хочеш Левського долі,
та мотуззя лякає.

Хочеш з Ботевим стати,
маєш кулю свідомо.
Як не хочеш вмирати,
будь з книжками удома.

Не луна над юрбою
слово Пейо крилате,
що висить над тобою
куль і трути
розплата.

Як у Ґео,
про владу
рим не треба шукати –
кине в огнище й радо
буде грітися,
клята…

Можеш квіття носити –
монументам потраву.
Їм – у небо стриміти!
Ти ж малітимеш жваво...

Й розумієш героя,
що готовий до смерти:
де не став ти до бою,
він готовий умерти!

(авторизований переклад з болгарської — Любов Цай)

*** 

Оригинал:

Атанас Капралов
ВЕЧНИ ПРИСЪДИ


Тегнат вечни присъди
над героите наши…
Искаш Левски да бъдеш,
но въжето те плаши.

Влизаш в Ботева диря,
ала изстрел те връща.
Щом не ти се умира,
стой до книгите вкъщи.

Не блести над тълпата
с Яворовото слово,
че те чака разплата
и с куршум,
и с отрова.

Не търси рими върли
за властта –
като Гео.
Инак тя ще те хвърли
в свойта пещ –
да се грее…

Можеш само с букети
паметници да храниш.
Tе растат до небето!
Tи се свиваш до рана…

И разбираш героят
за какво тук е всъщност:
да умре за теб в боя,
в който ти днес отсъстваш!