Переживеш ти втрату зірки,
що впала в ніч у скошену траву;
та й та печаль, зі смаком гірким,
рядками впишиться у сонячну канву.
Усміхнись, козаче, ніч не плаче-
коли вона втомилася від кривд,
бо сердце в неї, як і в тебе ще гаряче,
хоч інколи від холоду тремтить.
Поглянь на інші зорі, що горять,
в безмежнім сонячнім просторі;
десь там горить нова твоя зоря,
ти, очі підніми і подивись вгору.
усмiхнись, козаче
© Copyright: Галина Би-Локур, 2019
Свидетельство о публикации №119060202616
Свидетельство о публикации №119060202616
Рецензии