Люблю осiнь

Люблю тебе, осінь, з твоїми дощами холодними,
Молочними ранками, вбраними в сивий туман,
Із запахом прілого листя, ключами над водами,
Що линуть до теплих країв, крізь незгод ураган.

Люблю тебе, осінь, за миті з прекрасними думами,
За бабине літо й терпкий хризантем аромат.
Погоду плаксиву і небо ласкаво-задумане,
І повний плодів соковитих, привабливий сад.

Люблю тебе, осінь, з твоїми вітрами і зливами,
І листя опале, і сиві хмарки в небесах.
І сонячний блиск, з промінцями байдужо-грайливими,
Яким невідомий холодний, пронизливий страх.

Люблю тебе, осінь, за тиху мінорну мелодію
Сумних журавлів, що далеко летять в висоті,
За шелест барвистого листя в борні з непогодою,
За клени, привабливі клени твої золоті.

Люблю тебе, осінь, бо ти як німа проповідниця,
Невпинно вістиш, про таку ж швидкоплинність життя, -
Що тут, на землі,  все прекрасне мине і закінчиться,
Лишаючи згадку й спізніле в душі каяття.

Люблю тебе, осінь... Бо ти нам Творцем подарована!
А Він в досконалості все на землі сотворив!
І ту таємницю, яка ще для інших прихована,
В тобі я відкрила, як диво таємне із див.
~ДЛВ~