Не зважайте на звук, або Вiрш уголос
Не зважайте на звук – вірш записаний був мимохідь.
Вірш записаний був через те, що не міг залишатись
тут – у грудях, у серці... Вірш мав щонайшвидше писатись –
як народжувався – на ходу, у дорозі, за мить.
Не вслухайтесь у звук... Ви почуєте шурхіт машин,
скрип дверей, птаха крик, щебетання дітей невгамовне.
Ви почуєте те, що, насправді, бува невимовним,
що підкреслює радісний факт – я не сам, не один...
Ні, зважайте на звук – на найменші ознаки буття.
На усе випадкове і все, що не є випадковим –
так проявиться все, що було нечітким, загадковим,
що, як новонароджений крик, – сенс і образ життя...
Свидетельство о публикации №119053001667