Сумую...
Ніякий не стрес...
Не хвороба...
Ні муки сумління...
Поглянь, я просто сумую.
Минуле ламає суглоби,
як всохле коріння
забутої туї
на схилах зелених Карпат,
а я просто сумую...
Світ давить на мене,
та він не дістане ні душу, ні серце, ні риму...
Той погляд назад,
що єдиний я кинув зі сцени,
підхопиться зовсім не тими,
хто знає, чому я сумую...
Не бавлю примарами небо...
Не гину від слова,
що боляче б’є на світанку...
Сумую...
Я просто сумую без тебе...
Ти вдома, а я десь завіявся знову,
і знову дивлюся на щастя скрізь болю фіранку...
Сумую...
Сумую...
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119053001083
Свидетельство о публикации №119053001083
Рецензии