Жовтого кольору квіти у полі…
Надто багато в них суму та болю.
Символ кохання, що втраченим стало.
Ніжності тільки зосталось чимало.
Квіточка кожна свою має вроду,
Погляд красуні втішає природу.
Спогади тільки, руйнуючи душу,
Кажуть, що й це пережити я мушу.
Пристрастю спалене серце завмерло.
З рук відчайдушно посипались перли.
Вже не зібрати, подрібнена доля.
Дух відлітає, як пух у тополі.
Граючись, він доторкнеться до квітки.
Вітер йому допоможе, щоб мітку
Білу залишити, наче хустинку,
Зараз потрібна їй дружня підтримка!
Жовтого кольору квіти у полі…
Хочеться, щоб не зазнали ви горя!
29.05.2019
Жовтi квiти
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119052905072
Свидетельство о публикации №119052905072
Рецензии