Поема-cтиснена форма
Вуглекопам присвячується
1
Як добре бути! —
невідомим.
Це — надзвичайне!
Мене нема.
Я вдома, вдома,
а слід —
це Його сяйність —
це Її-Його сяйність…
Ледь втрапить в двері —
З електрички — невідома:
«Ну, хто ми один одному?..
Ось — хто ми???»
Скучаєм — ми?
Не відаємо. Хтось скучає (!..)
І щось єднає —
і не хоче розділити
чи розділитись:
це Її-Його сяйність…
Як тихо!
Тихо стає жити…
Це — сяйво.
2
Хіба я звик Бога
гасити?
Хай — вуглекопи.
Скоро зрівняють, —
так, —
зрівняють помережливі окопи:
Христос — є сяйво: ненаситне…
3
Це не питайте!
Про це мене питати?
Я цілував!
Звичайно? Та — незвичайність!
Цілував! — Як це назвати?
Але то — сяйво!!
Це було — сяйво!!!
4
Здогадуюсь, це Її сяйність…
Це Його-Її
сяйво! —
І зараз — хай в словах —
проходить жити…
Куди підеш ти?
з електрички?
У Боже жито.
13.06.2015, ранок
Сяйво
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2019
Свидетельство о публикации №119052904329
Свидетельство о публикации №119052904329
Рецензии