В палких обіймах терпну, млію,
цілунком зваблюю вуста,
плекаю стомлену надію -
ввіійти в альков любові. Та -
нічна зоря не згасне в небі,
а нам ряхтітиме весь час,
хай Ероса чутливий лебідь
оголених укриє нас.
Антуріум розквітне ще раз,
бажання - колотий горіх -
розкриє таїну печери
для насолоди, млосних втіх.
І потечуть блаженства соки
нектарами, і камертон
розбудить водограй в глибоких,
цілющих надрах, стогін-сон
зірветься з губ кармінних
ніжно,
заб'ється пульс. Іще... Іще...
Прискориться, натягне віжки,
і понесеться жеребцем
до ароматних феромонів,
п'янких грудей, медових сот,
до пристрасті - жага уповні -
не вичерпала наш цейтнот!
В обiймах Ероса
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119052803381
Свидетельство о публикации №119052803381
Рецензии
о, как чужд этот прозаический цейтнот настроению стиха... Танечка, сделайте что-то...
Ольга Чепельская 13.06.2019 22:44 • Заявить о нарушении
Ольга Чепельская 13.06.2019 22:44 • Заявить о нарушении
Милая, Оленька, скорей всего ничего не изменить, уже в печати. А мы все время в цейтноте. Мне нравится, современно и со смыслом.
Спасибо, огромное, что не покривили душой! Обнимаю,
Татьяна Левицкая 16.06.2019 18:24 Заявить о нарушении
Спасибо, огромное, что не покривили душой! Обнимаю,
Татьяна Левицкая 16.06.2019 18:24 Заявить о нарушении