Та жінка йшла вузенькою обніжкою,
ятрила радість осяйне лице.
Що коїться, скажіть, з цією жінкою?
На капищі страждань згоріло все!
Не загасити полум'я душі,
не випрати вишиванку в багнюці,
її нестримні весни, спориші -
в долонях помістилися по суті.
В маленькому блокноті занотовані
фрагменти безталанного життя -
колючі стерні, втрати, біль у повені,
кривої блискавки серцебиття.
Та очі випромінювали зміст
сюжетів ненаписаних романів,
у небі розливався благовіст,
зникали сиві сутінки туманні.
Всміхалася, а сині очі плакали -
щаслива панночка - услід усі.
Жита схилялися до неї маками,
красива йшла по вранішній росі.
Купальська ніч давалася взнаки -
зірвала у ліщині квітку рути.
Горить любов на відстані руки,
та як до неї серцем доторкнутись.
Щаслива
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119052803371
Свидетельство о публикации №119052803371
Рецензии