Тетяні
Розлучатись потрібно в аеропорту:
залишати розмову і чашку пусту
з-під ковточка холодної кави,
розривати тяжіння нез’єднаних рук,
розіп'яти поему несказаних мук
тихим словом останнім ласкаво.
Треба брати валізи рожевий вагон
і тягнути його за сріблястий тромбон
неслухняної довгої ручки.
І дивитись на небо крізь стіни зі скла,
і питатись себе, чи любов не пройшла
через те, що не мала обручки.
І пройти крізь кордон непідкуплених мит,
і відчути, що серце інакше тремтить –
не вокзалом, а аеропортом...
І змиритись, що сили для слів вже нема,
та зрадіти тому, що літак підійма
крик душі: до фортисимо – з форте...
Розлучатись потрiбно в аеропорту
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119052707655
Свидетельство о публикации №119052707655
Рецензии
"крик душі: до фортисимо – з форте..." - це контрольний постріл))
Ох і вмієте ж Ви пройняти своїм віршом... Дякую!
Алёна Ткаченко Крым 23.08.2019 16:30 • Заявить о нарушении
Ох і вмієте ж Ви пройняти своїм віршом... Дякую!
Алёна Ткаченко Крым 23.08.2019 16:30 • Заявить о нарушении