С. Черкасенко. с украинского

Спиридон Черкасенко.

(1870-1940).

В чаду кохання.

Зачем любовь сердца туманит,-
Вдруг низвергая их на дно-
Пуская сгорит, пускай завянет,
Ведь будущее-так темно...

Холодный разум стонет нудно:
"Любовь скончается незримо".
И будут все дороги трудны,
А молодость-неповторима...

Ночами поцелуи терпки,
И внемлет вечность в изголовьи,
Как-будто не разъять вовеки,
Обьятия земной любови.

Нальём же до краёв бокалы !
И будем пить напиток жгучий !
Среди цветов и песен шалых,
Встречая горестную участь.

***

Дарма! коханням серце п’яне,
В безодні щастя поринає:
Нехай згорить, нехай зав’яне,
Що буде потім - хто те знає?..

Холодна мудрість стогне нудно:
«Минає все - й любов дочасна».
Та без кохання жить марудно,
А вічність - молодість прекрасна.

В шалену ніч нема зневір’я, -
Кохання в вічності у приймах!
Ми віримо без лицемір’я,
Що зміст життя в палких обіймах.

Налиймо ж вщерть любові келих!
Нехай живе палка рішучість!
Серед квіток, пісень веселих
Жорстоку стрінем неминучість...