Цей лiс живий. У нього добр очi...

                Всегда с признанием в любви
                к творчеству Ліны Костенко!
* * * * *

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.

* * * * *

И моя попытка:

Мой лес - живой. Глаза его добры.
Ветра не затихают в вышине.
Лохматые, уродливые пни
строчат тихонько летопись в траве.
Дубовый Нестор д'ивится сквозь пальцы
на белый танец радостных берез.
А сонный гриб, надев зелёный панцирь,
дождя напился и за день подрос.
Багряно солнце в сумерках лесных
прокрутит через бреши туч, кино,
где на пеньке, что у седой сосны
Медведи забивают домино.
В озерной глади отразился месяц.
Колышет облако уставшие гром'ы.
Поедем, побеседуем мы с лесом,
Тогда уже смогу я и с людьми.



24.05.2019г.


Ещё одна моя попытка перевода Ліны Костенко.
Чтобы соблюсти рифму, немного повольничала,
но старалась очень бережно...
Если что не так, да простит мне автор...