Не карай... Из стихов Михаила Ткача

Не пытай, кому, не пытай, к чему
Я ищу просветы между хмарами.
Душ не раздирай, болью не карай.
Голуби взлетают в небо парами.

Не пытай меня, то ль любовь пройдет,
Не карай себя такою карою.
Не пытай меня, что любовь минёт,
Покарай меня очами карими.

В белое окно, белый, как оно,
Свет мне белой светится ромашкою.
А люблю ли, нет?- Грустной мысли след,
В белом мире вера станет пташкою.

Не пытай меня, то ль любовь пройдет,
С ночи засветись любовью нашею.
Не пытай меня, что любовь минёт,
С ночи засветись любовью нашею.

И в твоих очах, и в своих ночах
Я ищу просветы между хмарами…
Там, где голубей, двое голубей,
Не пытай, лукав ли голубь чарами…

Не карай себя такою карою,
А карай меня очами карими.




23.05.2019 г.


М.Ткач


Не питай кому, не питай чому
Я шукаю світло поміж хмарами.
Серденько не край, болем не карай,
Голуби летять у небо парами.

Не питай мене, чи любов пройде,
Не карай себе такою карою.
Не питай мене, що любов мине,
Покарай мене очима карими.

Білий світ мені в білому вікні
Засвітився білою ромашкою.
Чи люблю, чи ні? - Ті думки сумні,
В білім світі віра стане пташкою.

Не питай мене, чи любов пройде,
Засвітись з ночей любов'ю нашою.
Не питай мене, що любов мине,
Засвітись з ночей любов'ю нашою.

У твоїх очах, у моїх ночах
Я шукаю світло поміж хмарами...
В небі голубім, двоє голубів,
Не питай чи птах лукавить чарами...

Покарай мене очима карими...
Покарай мене очима карими...