Не сумую, давно не сумую –
Що не робиться – все на краще.
Просто світ свій сама малюю,
Може іноді непутяще.
Нароблю помилок – закреслю
Олівцем не червиним – синім.
Потім новий сюжет окреслю
Пір'ям лагідним журавлиним.
На світанні розв’яжу косу,
Щоб вітри її милували.
І піду по травичці боса,
Щоб ще довго мене шукали
У замріяних росах травня,
Біля річки в тумані теплім.
Знаю, там розквіта кохання,
На тонкому гнучкому стеблі.
Не сумую...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2019
Свидетельство о публикации №119052305659
Свидетельство о публикации №119052305659
Рецензии
