Чи сам...
Чи з тобою...
Дійду...
Не дійду...
В світанках...
А може на вечір...
Нам щастя дається лише за біду,
як зустріч - за новую втечу...
Торкнуся...
Забуду...
Впаду чи злечу...
Величною миттю постану...
Хтось крикне, а я малодушно змовчу
на площі німого екрану...
Прощу...
Розмалюю...
Врятую від мрій...
В камінні Хорива погину...
Бо тільки чужому хтось скаже:
- Ти - мій...
Й розпнуть - тільки власного сина...
Напишу...
Зримую...
Погляну назад
без шансу пристроїти душу
не в рай, то хоча б у квітуючий сад,
де сам себе вижити змушу...
Та все, що минуло, повториться знов
в люстерках з майбутнього кодом,
рятуючи Бога земную любов
і віри приховану вроду...
Шлях по прикметам
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119052301212
Свидетельство о публикации №119052301212
Рецензии
