Життя
Стою мала, мізерна
перед безмежним світом.
Бездонне небо синє - стрімка височина.
Моря і океани - незвідані глибини.
Ліси, степи і гори - незміряні простори.
І за плечима роки, і всі мої дороги.
А ще кого любила, хто в Вічність відійшов.
А на душі печалі,встромили в серце жало.
Життя пройшло як сон.
Ідуть, крокують нині, мої кровинки - діти.
Вимолюю їм щастя, дорогу без тривог.
Дивлюсь на світ жорстокий і серце кривда крає.
Їм також дістається, життя жалю не знає.
Стою я перед небом, краплина - порошина.
Пил з мертвих вже зірок.
І так тривожно в грудях, щось коле і пече.
Гірким - гірким полином, сльоза з очей тече.
Свидетельство о публикации №119051800272