Тс-с-с-с... Та не засинай?

Нам ув оберіг, нЕчисті по ріг, — слава Богу, є поріг: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня!
Й далі шепіт щось почав, та небавом замовчав, бо; БО:


все золото, усі скарбИ, в мовчаннях;
де, подумки, розмови та віршІ,
геть й співи: що у власних забаганнях
злітають...  — чи спливають в течіЇ?

їх почуття почуті та здобуті,
в них сонце не присіло, час укляк;
вони притулки й знаним, й теж забутим,
багатим на думки...  — це ж має всяк??

багатим — тим й щасливим! — а що мають:
й тримають, — бо не виказану!! — суть!!!
ось тут — усі, всю мудрість, — наживають...
роззявляться ж... — й знов дурощі верзуть???


Рецензии