Мета

                «Для туманів світанку
                Вони народились…»
                (Федеріко Гарсіа Лорка)

Кохана, нас омивала вода
Холодна й прозора
Ріки, що падала з гір
Донизу –
У безодню людського духу.
Кохана, нас омивали дощі
Колючими краплями
Холодного літа,
Колючими, наче голки
Старезних зелених дерев.
Ми створені для туману:
Густого, як біле марево.
Ми створені для світанку:
Яскравого, як палітра художника.
Ми створені для буревію,
Що гарцює над крижами гір,
Наче не вітер він,
А божевільний огир.
Ми створені для дороги:
Нескінченної гірської дороги
Без кінця і початку.
Ми створені для вогнища:
Гарячого, наче серце,
Язикатого, наче трава.
Ми створені.
Серед нашого часопростору…


Рецензии
Мне Вас, Артур, настоятельно порекомендовали как очень интересного Автора. Надеюсь, \Вы не будете против, если Ваши стихи будут переводиться на русский? С теплом! - Татьяна

Кариатиды Сны   07.02.2021 13:21   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.