Замете хуртовиною стежки,
Де кохали-любились,
Та щем
Не відпустить тіх спогадів рештки,
Ностальгуючи нас ще і ще.
І вражаючі, Божі хвилини,
Що пройдуть з нами крізь забуття,
Забринять урочистістю гімна,
Що в кохання вдихнув почуття.
Лине туга самотнього серця
Крізь кладовище поневірянь.
Болем капають миті в відерце,
Не вгамовуючи сподівань.
Юність – наша наснага джерельна!
Не відпустить, не зрадить, не вб’є.
Це – наш стрижень у світі пекельнім,
Гола відповідь нам, хто ми є.
І тому, - кожен крок у Безмежність
Світлом Юності сяє крізь час.
Спогад цей надиха і бентежить,
Береже і підтримує нас.
Острів сталості в вирі несталім
Зберіга насолоду Душі…
Чари й світ, що колись хвилювали,
Змарнували мільйони в гроші…
Ностальгiя за юнiстю
© Copyright: Георгий Данко, 2019
Свидетельство о публикации №119051605101
Свидетельство о публикации №119051605101
Рецензии