Синя птаха
ніжним поглядом щастя зігрітий.
Ще тримаю в обіймах жадану,
та бузком обсипається літо.
Вже покинули гнізда лелеки,
в сизім небі прощальні мотиви.
Небеса ллють з посріблених глеків
на змарнілі городини зливи.
Туга хмарою висне над нами,
з найдорожчим прощатися важко.
Прилітай вечорами думками -
незабутня моя, синя пташко!
Я чекатиму, віриш, як манни,
знов на пісню твою солов'їну.
Кинь на згадку з небес олов'яних
у долоні блакитну пір'їну!
Свидетельство о публикации №119051501903
Маргарита Метелецкая 15.05.2019 09:24 Заявить о нарушении
Татьяна Левицкая 21.05.2019 15:49 Заявить о нарушении