Душа болить, передчуває домовину,
ще ніби все гаразд, а стислі сльози душать.
Нависли небеса з під ніг тікає суша.
Свідомість втрачена, лечу, якимось чином.
Судоми, корчі рук, на крижанім обличчі
застигла маски парафінова лілея.
Нема в тунелі світла... Де я, Боже, де я?
Дух чортівні рогатої на передпліччі.
Нашіптує жахи і язиком гарячим
торкається щокИ, обслинює рамена.
Стікає слина остогидлива зелена
по тілу вниз, смак пекла на губах неначе
гіркий чорнобиль, пижма, зводить скули
і дикий регіт веремії з потойбіччя.
Чи хтось у білому вбранні запалить свічі,
щоб нечисть щезла? Так, вже янголи почули...
Душа болить...
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119051501656
Свидетельство о публикации №119051501656
Рецензии