Прибрався травень квітами кохання,
Подарував побачення весні:
В тюльпановім саду вінок із рання
Сплітав найкращій дівчині одній.
А дівчина того не розуміла:
Чому в саду всі квіти тільки їй?
-- За те, що почуття пізнати сміла
Приховані усім подібним їй.
Вона кохала піснею-душею,
Вона кохала променів теплом,
Вона кохала небом і землею
І ніжністю заквітчаним садком…
А травень став дощами сльози лити,
Бо хлопець необачливо підвів:
Не зміг він зоряно, велично так любити…
І стук прощання в серці занімів…
Ох, травень, травень, ти розвіяв чари,
Всьому виною ти, як бачиш, знов,
Як і раніше раєм квітів мариш
Про вічне щастя людям за любов.
П сня травня
© Copyright: Иван Логвин, 2019
Свидетельство о публикации №119051205767
Свидетельство о публикации №119051205767
Рецензии