Уроборос

          (змея, кусающая себя за хвост)
А зима, как всегда, наступила внезапно,
В пух и прах, разукрасив привычный ландшафт,
Семимильным броском свой военный театр,
Передвинув вперёд и ни шагу назад.
Без потерь не бывает и южные ветры,
Попытались отбить её белую мглу,
Но порыв контратаки в боях неприметен,
Если полчища снега на каждом углу.
Сколотив авангард партизанских отрядов
Из дождей, приближающих битвы исход:
Революция только меняет «фасады»,
Оставляя незыблемым Арктики лёд.
Безысходна война между прошлым и завтра,
Если  в нынешнем времени птичий галдёж.
У войны и у мира, конечно, есть автор,
Сочиняющий правду и сладкую ложь.
Что ниспослано небом, погрязнет землёю,
И воскреснет опять в облаках кочевых.
Только в этой войне нас не будет с тобою -
Негативы все вышли засвеченными.
                14.12.2018г.
               (авторський переклад)
Як зАвжди зима настє несподівано
фарбуючи вщент кольоровий ландшафт,
у наступі вІйська місцевість задіяна -
Крокує вперед і ні кроку назад.
Без втрат не буває  і вітер південний
У білій імлі, мав здобути спокут,
Але ж контратака, настільки мізерна,
бо снігу навала у кожнім кутку.
Зібрали когорт партизанських загонів
Дощі, що наближують битви фінал,
Але революція брякає в дзвони,
Лишаючи в криці Арктичний загал.
І виходу край між минулим і завтра,
Коли в сьогоденні пташиний базар:
У миру з війною тотожний є автор,
Що правду з брехнею «міксує» в азарт.
Що наслано небом, в землі загрузає
І знов воскресає в купчастих хмарках.
Та тільки про нас вже ніхто не згадає,
Бо ми засвітились на фотоплівках.
                17.12.2018р.