Расскажи мне, лето... , медленно течет время...

     Собственный перевод с собственного русского подстрочника

     Розкажи  мені, літо,
     Як росте в полі  жито,
     Як на річку спадає  на світанку  туман.
     Як  в  безодню  блакиті
     Тягнуть  гілоньки квіти,
     Як  вітрець  колихає  золотіючий  лан.

     Я  звернусь до тополi:
     -Де шукать менi долi,
     -Де на мене чекає щастям сповнений свiт?
     Я звернуся до рiчки,
     Що струмить, наче стрiчка
     Мiж дiбров та пiд  тiнню плакучих ракит.

     Може, хтось менi скаже
     Де та стежка проляже
     До ласкавої долi та до звершення  мрiй.
     Я пiду на свтанку
     Не чекаючи ранку
     Хай не довгим вiн буде – щлях замрiяний мiй.

                ***
     Повільно лине час…               
     Та вже сивіють скроні.
     І хоч ліхтарик серця ще не згас,
    
     І ще гарячі, мов колись долоні,
     Проте, я вже відчув свої  літа.
     Мій друже, напиши мені листа.

     Я бачу сни, де травень майорить,
     Де кожна мить віщує добрі  вісті.
     Прокинусь, а по вікнах шурхотить
     І падає на землю жовте листя.

     Бо вже не травень мій!
     Вже листопад…
     Пора не мрій,
     Пора надій і втрат.

     Мій друже, напиши мені листа,
     Я, може, поверну свої літа
     Туди, де травень все ще майорить,
     І жовте листя ще не шурхотить.