Його я називала Кленом.
Чомусь сподобався мені:
За те, що був, мабуть, зелений.
В осінньому стояв саду.
У жовтих барвах там дерева
Принишкли, наче уві сні.
Не чутно вітряного реву:
Свій рух сповільнив у ряду.
Так трапилось, що помилилась.
Насправді звався він Шовкун.
Надії бажані згубились.
Зима постукала у дім.
Звичайно, не сама, з Морозом.
Він неабиякий дикун:
Зелені листя заморозив,
Попадали, на подив всім.
Така подія сталась в Клена
Чи Шовкуна, не знаю вже.
Зосталась мрія лиш блаженна:
Повинна дочекатись я
Весни наступної і літа!
Час плине швидко: та невже?
Бруньки з’являються на вітах.
В зелених барвах вся земля!
11.05.2019
Втiлення мрiй
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119051106299
Свидетельство о публикации №119051106299
Рецензии