Я хворію, хворію тобою.
Чи пройдЕ це колись?
МабУть.
Але як бути зараз,
Де ліки від кохання,страждань
від бажань?
Їх нема...
Не придумало людство...
Нема ліків від почуття!
Бо любов і страждання -- то мука,
Коли пізня любов розквіта.
Коли сИвіють скроні від болю,
Що пройшла вона повз, а не крізь..
Не зустрів ти її на дорозі,
Не розгледів, не взнав, чи не встиг.
То є лід, що скресає на сонці,
То -- вода, що ламає той лід!
Бо любов і кохання -- то щастя.
То два серця, що б'ють в унісон!
Але ж як бути тим, хто кохає,
Хто гріховно кохає, як буть?
Щоб не зрадити душі невинних,
Де взять ліки? - То...-- розум, мабУть!
***
© Copyright: Леня Санина, 2019
Свидетельство о публикации №119051103844
Свидетельство о публикации №119051103844
Рецензии