Свiдки

(На Фоміну неділю)

Ти  атеїст, я  знаю  брате,
Не  віриш, що  Ісус  воскрес,
І  щоб  тебЕ  переконати,
Це  діло  дуже  непросте.

Але  зроблю  іще  я  спробу,
Привівши  аргумент  такий -
Ти  знаєш, що  Христос  із  гробу
постав  і  тОму  є  свідкИ.

Окрім  жінок, Ісус  воскреслий,
Являвся  людям  багатьом,
Але  я   мову  тут  повЕсти,
Хочу  про  тих   дванадцятьох,

Що  учнями  Ісуса  звались,
Один  Його, як  звісно  здав,
А  інші  в  муках  постраждали,
За  віру, кожен  смерть  прийняв.

А  хто  з  них, як  свій  шлях  закінчив,
Тут  вигадок, повір  нема,
Про  це  і  Біблія  нам  свідчить,
Й  правдиві  теж  переданнЯ.

Лише  один  з  них  не  загинув -
Своєю  смертю  вмер  Іван,
Але  він  тАкож  не  уникнув,
Тортур, в’язниці  і  страждань.

А  більшість  з  них  були  розп’яті,
З  хвалою  Бога  на  вустах,
І  рахували  то  за  щастя,
Померти  в  муках  за  Христа.

Ніхто  з  них  віри  не  відрікся,
Хіба  ж  не  каже  це  про  те,
Що  вони  дійсно  були  свідки
тогО, що  наш  Господь  воскрес.

Бо  сам  подумай - за  неправду,
Якби  їх  Вчитель  не  воскрес,
Піти  на  муки  і на  страту,
Який  був  учням  інтерес.

Чи  сам  би  ти  життя  свідомо
Віддав  за  вигадку  б  якусь? -
навряд, я  пОгляду  такого  ж,
То  ж  брате  знай - воскрес  Ісус.

Вони  все  бачили  ті  свІдки,
Тому  і  вірили, та всеж,
Ми  їх  блаженніше, оскільки,
Не  бачивши, ми  вірим  теж.