А пам ята ш, брате
Своє дитинство пам’ятаєш, брате.
було звичайним скажеш. Зовсім ні!
воно було веселе і кирпате.
Й від спогадів світлішає мені.
Суровий тато… Мама ніжна добра…
А в нас з тобою свій дитячий світ..
Он, бачиш, сонечко ховається за обрій?
Туди давно вже відлетів наш цвіт.
А пам’ятаєш як за гвинтокрилом
босоніж по стерні неслась юрба?
Й дорогу биту, геть покриту пилом
перетинала річка голуба.
А пам’ятаєш, як водив в «заблудні»?
Вони мені маячать дотепер.
Забулося багато, свята, будні…
Але «заблудні» й досі час не стер!
Дитинство залишилося позаду.
дотепне, невгамовне, золоте.
Та в згадках ми знаходимо відраду,
Й сумуємо і любимо за те.
© Copyright: Дина Мамедова, 2019
Свидетельство о публикации №119050903264
Свидетельство о публикации №119050903264
Рецензии