Ти, мов той буревій,
що ламав мені крила,
Ти - убивчий вогонь,
що мене спопеля,
Ти - печаль, що нещадно
нутро роз'ятрила.
Я, як зорана плугом
на скиби земля.
Вся порізана, геть
на зчорнілії рани,
Де клітиночка кожна
пече і болить,
Але пройдуть дощі
і світанок настане,
І підніметься парость
моя, забринить.
Свiтанок настане
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2019
Свидетельство о публикации №119050806564
Свидетельство о публикации №119050806564
Рецензии