Нахмарилось небо, заплакало -
Минулого лiта так жаль.
Дрiбненькi сльозинки закапали,
Обгорнула всiх тУга - печаль.
Плаче небо ( нема йому втiхи ),
Лiтом сонячне, зараз - гнiвне :
"Подивись - горобцi вже пiд стрiхи
Поховались. Бояться мене."
"Та не плач, синьоокеЕ небо,
Краще пору оцю привiтай.
Не тужи ти дарма так, не треба,
Бо це осiнь прийшла у наш край".
1971 р.
Заплакане небо
© Copyright: Светлана Луцак, 2019
Свидетельство о публикации №119050805514
Свидетельство о публикации №119050805514
Рецензии