Да и пасля споведзь салдацкае удавы

З вершаў Л.Гараган

Гады сплываюць, бы вада вясною
І аддаляюць з кожным днём той час,
Што раздзяліў гісторыю вайною
На "да" - "пасля", ўсё вырашыў за нас.

І "да" - з табою голуб як з галубай,
Каханнем апавіты незямным,
Мая каханая, а ты мой любы
І шчэ ня чулі подыху вайны.

Мы сустракалі зорныя світанні,
Калі ні яркім быў "Чумацкі шлях",
Гуляла з сонейкам раса на ранні
І макі бы гарэлі на вятрах.

Ды ліхалецце чорнаю хадою
Змяшала ўсё прыгожае, дурман,
Зямля мая, апалена вайною,
Стагнала ад такіх пякучых ран.

"Пасля" - як доўга я цябе чакала,
Ў трывозе прыпадала да вакна
І без цябе дачушка падрастала,
А ў косах заблішчала сівізна.

Так і жыву, салдацкую ўдавою,
Люблю жыццё і праклінаю час,
Што раздзяліў гісторыю вайною,
На "да" - "пасля", ўсё вырашыў за нас.

    *.   *.   *.   08.05.2019 г.

"ДО" И "ПІСЛЯ" (сповідь солдатської вдови)

Роки спливають, як вода весною,
І віддаляють з кожним днем той час,
Що розділив історію війною
На «до» і «після»,  розлучивши нас.

І «до» - з тобою, наче голуб’ята,
Коханням оповиті неземним,
Побралися в першотравневе свято,
І ще не чули подиху війни.

Ми зустрічали зоряні світанки,
Тьмянів у небесах «Чумацький шлях».
Виніжувало сонечко кульбабки,
Поломеніли маки в споришах…

Та лихоліття чорною ходою
Змішало різнобарв’я і дурман.
Земля моя, опалена війною,
Стогнала від отих пекучих ран…

А «після» - довго я тебе чекала,
Щоразу припадала до вікна.
Без тебе наша доня підростала,
А коси мої вкрила сивина…

Так і живу солдатською вдовою,
Люблю життя й ненавиджу той час,
Що розділив історію війною 
На «до» і «після»,  розлучивши нас.

   Л.Гараган.