Я стою і дивлюсь - береги, береги.
А між нами ріка і роки...
Я на цьому краю, а вона за рікою...
Так щасливо всміхається, зве за собою.
У ромашковім платті...У віночку із них.
Та не можу дійти, бо між нами ріка.
Їй махну, - привітання...
Бо її знаю я , то знайома моя.
Не прийду, не чекай , в той ромашковий рай.
Де акації п'яні білим цвітом горять.
Не чекай, бо не можу я в ту річку
війти...
Переправи немає, - не пливти не пройти...
Ти щаслива і юна... І про це знаю я.
Та й не треба шукати нам отих переправ.
Ти про це добре знаєш, бо ти юність моя.
Залишайся у щасті, бо ти є моє я...
Береги...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119050708107
Свидетельство о публикации №119050708107
Рецензии