Свої думкИ мотаю у клубок...
Він вже великий, різнокольоровий,
Бо скручений із безлічі думОк -
Веселих, грішних і таких чудових.
В єдиній силі він такий важкий!
Такий гіркий, немов жіноча доля.
А що, як размотати шар тяжкий
І відпустити всі думки на волю?
Веселі мають світлі кольори.
Сумні - то сірі, з присмаком полину.
Трагічні - чорні... Пізньої пори
Жбурну їх з кручі! В прірву десь закину!
А кольорові - хай собі летять
У даль небесну, де немає болю!
Хай дощиком на землю крапотять,
Хай сіють щвстя й радість нам з тобою.
А.Я.
Замотана
© Copyright: Алла Фликинштейн, 2019
Свидетельство о публикации №119050405852
Свидетельство о публикации №119050405852
Рецензии