частинами

У тебе гріхи такі, що їх не вимолить жодна рeлігія
і не пробачить ніхто зі святих.
У тобі народилося десятки міст, і риса набута -
- любити не тих.

Я твоїм ангелом ніколи не стану, здалеку видно твою зневіру.
І кожну царапинку й кожнісінький шрам,
що так глибоко пронизує й пропалює шкіру.

Всесвіт безмежний не ділиться навпіл, тут не існує чорно-білих речей.
Навіть найкраща, найсвітліша людина
губиться в темряві власних тіней.

У нашій галактиці кружляють планети,
мільярди зірок, що згоріли вночі.
І кожен твій день - це все давні сюжети,
прожиті так щиро на прекрасній Землі.

Про тебе співають в церквах Ватикану,
Твій образ по венах пульсує в мені,
І навіть найменший погляд вулканом
Вибухає у кожній клітинці душі.

Я все пам‘ятаю і ділюсь на частини, як від терпкого сухого вина.
Поки в мені затихає дитина, в тобі оживає чергова весна.

Я твоїм горем, знаєш, не стану,
Все ж, інше начало кричить у мені,
А доки ти серце розриваєш руками,

Дозволь твоїм демонам співати пісні.