Ой, як часто сниться мені наша хата,
сниться мур низенький, з старих камінців,
мама білувала їх у будні й свята,
а я воду в відрах, їй з ставка носив.
В садочку червона черешня та вишня,
та стукіт у шибки травневих хрущів,
що падали в ноги із стін та горища,
спати не давали вони нам вночі.
А в тиху вечірню, чудову погоду
чути запах яблунь, горуші та бузка,
гусей чути гомін, що пірнали в воду
нашого малого, чистого ставка.
Шкода, що село це, ми давно забули,
де колись малими у ньому були,
лише пам"ятаю, про своє минуле
та людей що в ньому, на той час жили.
Укр. Ой як часто сниться
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119050101565
Свидетельство о публикации №119050101565
Рецензии