Та мна вечеря

Таємна вечеря

Так, ніби тиша вб’є гріхи.
Так, ніби Космос і є раєм.
Все обернулось навпаки.
Апостоли зібрались в зграю.

Так, ніби Всесвіт — монастир.
Так, ніби доля — гра у шахи.
Життя кодує нас на мир,
Та у війни — таємна спрага.

Так, ніби всі дванадцять тут,
І кожен святістю палає.
Їх світло — осяйний статут,
А міць — перепустка до раю.

Так, ніби люди — це проект,
Гомункулуси і химери
Ховають кожен інтроект
В блюзнірстві цифрової ери.

Так, ніби всі дванадцять — гра.
Тринадцятий — гість незнайомий,
І доля дотиком пера
Веде всі спогади додому.

Так, світ людей і світ машин,
І світ тварин, і метеори
Летять крізь великодній дзвін
Від живописців до пріорів.

*пріор — настоятель чоловічого монастиря.
*інтроект — міцно вбудований у психіку людини мислеобраз.
*гомункулус - фантастична істота, людина у зменшеному вигляді, створена чаклуном. Середньовічний термін.

(с) Марина Чиянова, 2019
Київ