Зi мною i без мене

З тобою, лагідний, незвіданий, я поруч,
воркуєм голубами, тішимось, а згодом -
зникаю в небесах, залишивши покору,
повітряними кульками. Ти, сонце, згоден
так нескінченно на завершеній сонаті
шукати в погляді моїм рахманні звуки,
відлуння безнадійності у серця чаті?
Заздалегідь передчуваючи розлуки,
і переводити годинникові стрілки
назад, вперед, назад, розхитуючи вічність?
Питати у зозулі залишилось скільки?
Ділитись диханням, пірнаючи у ніжність,
миритися з негодою мутних  стосунків?
І незважаючи на колючки одвічні,
шипшиново-терпкі зривати поцілунки?
Гасити полум'я, запалювати свічі,
примарним щастям гріти руки у каміна,
ятрити на світанку спогади гарячі,
і зважувати душі на вагах  сумління?
Того ти дуже хочеш, мій п'янкий? Одначе...
Чи закружляємо у вальсі Мендельсона,
чи принесуть солодкий плід  дурманні віти?
Цнотливі пелюстки, а беладонна - чорна.
Приручене не кинеш на поталу світу!