Та хіба ж розкажеш пісню?.. Пісню треба наспівати:
як її писали люди – чи веселу, чи сумну.
В пісню треба, як у жінку, міцно, щиро закохатись, –
з перших слів і до останніх шанувать її одну.
У сумних пісень, веселих – є історія і доля.
Є минуле, сьогодення і майбутнє є своє.
І завжди на кожну пісню є людська і божа воля.
А у тих, в яких не склалось, – забуття пісенне є.
Ті пісні, що ми співали, ми не всі запам’ятали:
пісню, й справді, як і жінку, – то кохав, то розлюбив.
Є й такі пісні таємні, що для себе лиш співали.
А хiба ж розкажеш пiсню, що любив, та загубив?..
Та хiба ж розкажеш пiсню?..
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119042906576
Свидетельство о публикации №119042906576
Рецензии